Вадим Алешин (vakin) wrote,
Вадим Алешин
vakin

Натальевка. Церковь во имя Всемилостивейшего Спаса

Перлиною Наталівки є церква в ім'я Всемилостивішого Спаса, що розташована поблизу композиційного центру парку, на стику вікової діброви, соснового бору та каштанової алеї, що тягнеться від парадної арки.

Церква побудована за проектом того ж Олексія Вікторовича Щусєва. І досить швидко. Храм був закладений у 1911 році, а в 1913 його вже завершили і освятили.



Зліва при вході в церкву викарбуваний текст:

«Царь славы. В лето от создання мира 7419, от рождения же Господа Нашего Иисуса Христа 1911, месяца июня в 29 день, в царствование императора Николая II Александровича, в имемии Натальевке, в присутствии владельцев имения действительного статского советника Павла Ивановича Харитоненко с супругой Верой Андреевной, сына их Ивана Павловича, дочери их Елены Павловны Олив с супругом Михайлом Сергеевичем и Наталии Павловны, светлейшей княгини Горчаковой с супругом Михаилом Константиновичем, внучек их Ирины и Веры Стенбок, заложєн храм сей во имя Всемилостивейшего Спаса в знак милости Божей, явленой роду Харитоненко. Строитель храма академик Алексей Щусев, помощник архитектора Алексей Рухлядев. Освящен храм сей лета 1913 месяца июля в 7 день.»

Розписи церкви виконані художником О.І. Савиновим в техніці "кейм" за рекомендаціями професора Киплика. За манерою письма та іконографічному рішенню композицій розписи близькі до Псковського, Новгородського і Ярославського живопису XVIII століття.



Зовнішні стіни церкви прикрашені шістнадцятьма рельєфними розетками з зображенням святих та декоративним орнаментом за ескізами видатного скульптора О. Т. Матвєєва. Також у кладку стін були вмонтовані середньовічні рельєфи, привезені з Європи.



У 1913 році для храму за замовленням Павла Івановича Харитоненка ще один скульптор - Сергій Коньонков - на південному фасаді церкви виконав двометровий барельєф «Розп'яття». У верхній частині стіни над головою розп'ятого Ісуса Христа надпис «ИНЦИ» (Ісус Назорей цар Іудейський) і двоє колінопреклоненних ангелів. Зліва і справа від розп'яття старослов'янською мовою текст з Євангелія:

«Той же явлен бысть за грехи наши и мучен бысть за беззаконня наши наказания мира нашего на нем язвою Его мы исцелехом.»



Внизу підпис-автограф скульптора: «Сергей Коненков, 1913».

Над головним входом у неглибокій ніші поміщена мозаїчна ікона із зображенням Христа – Вседержителя. Червоними буквами на грецькій мові на ній виведено слово "Пантократор". Автор мозаїки – Микола Костянтинович Реріх.



За типом церква – це одноглавий храм з асиметричною формою плану. Виконаний з цегли і облицьований блоками з вапняку. Імена творців Наталівського шедевра викарбувано на одному з блоків.

Святковий вигляд храму первісно надавала покрівля з листової міді, хрести були позолочені. А в інтер'єрі був рідкісний експонат — хрест, вирубаний з каменю біля 900 років тому.



Церква Спаса була не просто присадибною церквою, а й храмом-музеєм. Іконостас і стіни церкви прикрашали ікони із унікальної колекції живопису Павла Івановича Харитоненка та інших предметів церковної старовини. Особливо цінними були 9 ікон деісусного чину майстрів новгородського письма, іконописної школи XV-XVI століть. На теперішній час вони втрачені, як втрачена і більшість віконних вітражів та настінних розписів.

Наталівська колекція налічувала майже 200 творів. Така ж кількість була і в Пархомівському зібранні. Частина ікон з зібрання Павла Харитоненка до перевезення в Наталівку експонувалася на «Выставке иконописи и художественной старины» під час з'їзду художників у Петербурзі в 1911—1912 роках і в Москві у дні святкування 300-літнього ювілею дому Романових у 1913 році. Особливий інтерес у глядачів викликав «чин» з 9-ти згаданих великих іконостасних ікон Новгородського письма і так званий «Деісус». Загальна вартість усіх древніх ікон храму становила 150 тисяч рублів.



Поряд з церквою Спаса побудована незвичайної форми дзвіниця — ніби вісім стовбурів дерев зметнулися догори, злилися воєдино і були увінчані невисоким воїнським шоломом. Дзвіниця з'єднана з храмом переходом.
XX століття і сучасність

У 1920 році в колишньому господарстві Павла Харитоненка був створений радгосп «Наталівка», а на його землях в селі Мурафа у 1923 році — сільськогосподарська артіль ім. Манільського.

У 1924 році Наталівський маєток був переданий раді профспілок. В ньому розмістився Володимирівський протитуберкульозний санаторій. А в церкві Спаса з 1920 року функціонував музей давньоруського мистецтва. Розписи церкви були повністю забілені.



«Всеукраїнський староста» Григорій Іванович Петровський, побувавши в Наталівському музеї, відзначив значущість архітектурного шедевра, зібраних там експонатів, і в книзі відвідувачів записав:

«Сохранить и расширить музей нужно затем, чтобы молодое поколение училось, видело прежнюю культуру и создавало лучшую, свою!»

3 того часу пройшло більше півстоліття - а музей не лише не розширився, але й не зберігся. У 1934 році він був закритий, а його експонати передані в інші музеї. Багато з них було втрачено під час Німецько-радянської війни.



Церква аж до кінця 80-х років XX століття використовувалася як котельна.

Источники - Вікіпедія и Хороший Блог

Tags: XX век, Архитектура, Серебряный век, Скульптура, Украина, Храм
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 3 comments