?

Log in

No account? Create an account
Красный

vakin


Редкие заметы немолодого идеалиста


З новим 1915 роком
Красный
vakin
Оригинал взят у kamienczanka в З новим 1915 роком



Це моя "Іронія долі", це моя давня жж-традиція - щороку перед 31 грудня знаходити листівки сторічної давнини. Раніше це були переважно смішні листівки - свині, сажотруси, дами з унітазними сідушками. З 1915 роком так не вийде - я не люблю трюїзмів, але годі втекти від аналогій. Сто років тому теж була війна - і у листівках бажали вже не лише щастя-здоров'я і мішків грошей, а й миру. І перемоги



Листівки будуть переважно французькі, трішки німецьких, зовсім мізер угорських, бельгійських, американських.
Читать дальше...Свернуть )


Грустный анекдот
Телефон
vakin
Умирает старый профессор.
Лежит на диванчике, в кабинете, у диванчика – его старый фронтовой друг.
Профессор голову приподнимает, показывает на книжные полки, висящие над рабочим столом.
«Это всё, – говорит, – книги, которые я написал».
И голову опять на подушки роняет.
Собирается с силами, приподнимается опять, показывает на другую стену с книжными полками.
«А это, – говорит, – книги моих учеников».
И опять голову роняет.
«А вот помню, – говорит, – как в 1942 году в одной деревушке я санинструкторшу уговорил, и ничего у меня с ней не получилось, потому что сено мягкое было и у неё в него зад проваливался».
Приятель:
«Ты это к чему?».
Профессор:
«Эх, все бы эти книги – да тогда ей под жопу...»
Метки: