?

Log in

No account? Create an account
Красный

vakin


Редкие заметы немолодого идеалиста


Художница Criss Canning (Австралия)
Красный
vakin
Criss Canning’s next exhibition at Metro will be in 2011.

Criss Canning, born in Melbourne 1947, is one of Australia’s leading still life artists. Her rich strong paintings are unmistakably her own. Incredibly accomplished technically her work is sumptuous in colour, complex in design and sensuous in effect. Canning’s paintings repay careful and repeated viewing. Each brushstroke is lovingly and lusciously applied. The objects in her work, the flowers, ceramics, trays and fabrics are arranged and rearranged until a wonderful balance and harmony is achieved. Only then does Canning put paint to canvas. In her next show, at Metro 5 Gallery, Canning’s love of colour has taken another leap in these exciting new paintings.

A 2007 major retrospective of Criss Canning’s work at the Ballarat Fine Art Gallery broke all records with 22,700 visitors to the exhibition. The retrospective moved to the Mornington Peninsula regional Art Gallery where again there was a terrific response.



+30Свернуть )

Вадим Алешин рекомендует ссылку «Дерев'яні скарби України під загрозою знищення. Фото» в Українська…
Красный
vakin
Вадим Алешин рекомендует ссылку «Дерев'яні скарби України під загрозою знищення. Фото» в Українська…

Posted by Вадим Алешин on 22 окт 2011, 19:47
Метки:

из Facebook

Дерев'яні скарби України під загрозою знищення
Красный
vakin


22.09.2011
Ірина Пустиннікова, редактор порталу "Замки та храми України" спеціально для УП.Життя


Церква у Дрогобичі


Знову ЗМІ сполошилися - проект подачі дерев'яних церков карпатського прикордоння, спільний для України і Польщі, до Списку світової спадщини ЮНЕСКО практично готовий.

Залишилося чекати, чи візьмуть вісім українських храмів (чотири з Львівщини, по два - з Прикарпаття і гуцульської частини Закарпаття) до престижного переліку головних туристичних смаколиків світу.

В даному питанні ключове слово - "дерев'яні". З Карпатами ж воно як - гори і ліси, гори і ліси. Це на Поділля чи менш хвилясту Галичину ледь не за графіком накочувались то турки, то татари - доводилося ощерюватися на ворогів замками та фортецями, спочатку земляно-дерев'яними, пізніше переважно мурованими.

В горах замки теж були, та залишилося від них небагато: Пнів, Надвірна, Галич, Рожнятів з Перегінським - ледь не весь список. (Закарпаття побагатше буде, але поки мова не про нього). Тому головний архітектурний скарб Карпат - церкви. Скромні-прескромні хатні церкви - на Буковині. Приземкуваті, часто хрестові у плані - гуцульські. Всі в рюшах опасань і заломів - бойківські.

Куди в горах, де багато опадів, без захисту від води з неба? От і рятувалися - закарпатці височенними гострими шпилями (там снігу не втриматися), бойки по цей бік Карпат - багаторівневими опасаннями (на цих похилих штуковинах снігу і воді теж довго не лежати).

Тут інженерні рішення і вигадувати не треба було - Природа вже все придумала і на смереках апробувала. Ергономічно, дешево і розумно - це наш, власний внесок в скарбничку світової архітектури.

Теплі, камерні, невеликі - дерев'яні церкви Карпат були головними сільськими архітектурними домінантами, дуже людяними за своїм виглядом, дуже природними. Були.

Бо переважна більшість церков, які все ще вважаються десь на Львівщині чи Івано-Франківщині дерев'яними, насправді давно перетворилася на набір бляшанок, подекуди з чеканкою.

Молитися до алюмінієвих святинь приходять не роботи - що за дисонанс. І почалося ж не вчора: ґонт почав поступатися яскравому металу ще в міжвоєнний період. Селянам здавалося, що так храм виглядає багатше. А для багатьох "багатше" і є "естетичніше". Те, що деревина в металевих обладунках швидше гниє, запріла церква в такому одязі довго не простоїть - тоді ще про це не думали.

В радянський час за храмами, які мали статус пам'яток архітектури, сяк-так слідкували, знущатися з деревини не давали. Металева пошесть відступила на якийсь час - щоб взяти реванш вже у наші дні.

До бляхи додалася вагонка, цемент, ондулін - світ сучасних будівельних матеріалів такий різноманітний. Нашестя, що охопило Львівщину, Тернопільщину, Буковину, Франківщину, перекинулося й на Закарпаття, хоча там його масштаби все ще менші.

Та навіщо багато слів - спробуємо пояснити фотографіями.

Частина перша: народні промисли

Об'єкт 1: Нижній Вербіж Коломийського району. Домашнє завдання: спробуйте пояснити естету-іноземцю, чому дерев'яна церква виглядає от так. Унікальний п'ятиверхий гуцульський храм Різдва Богородиці (1788-1808), весь в сяючій блясі, номінований до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Дерев'яна церква, Вербіж  



Читать дальше...Свернуть )