Вадим Алешин (vakin) wrote,
Вадим Алешин
vakin

1961 рік: прем'єра кінокомедії "За двома зайцями"


Афіша 1961 року, художник Л. Шульгін

У ролях

Олег Борисов — Свирид Петрович Голохвостий («Голохвастов»)
Маргарита Криницина — Проня Прокопівна Сірко («Пріська Прокопівна»)
Микола Яковченко — Прокіп Свиридович Сірко, батько Пріськи
Ганна Кушниренко — Євдокія Пилипівна Сірко, мати Пріськи
Нонна Копержинська — Секлета
Наталія Наум — Галя
Анатолій Юрченко — Степан
Костянтин Єршов — Пляшка
Таїсія Литвиненко — Химка
Ольга Вікландт — м-ль Нінон
Людмила Алфімова — черниця Меронія
В епізодах: Ніна Антонова, Олексій Биков, Валентин Грудинін, Софія Карамаш, В. Костиренко, М. Талюра, Р. Шабловська;
немає в титрах: Євдокія Доля, Павло Загребельний, Марія Капніст, Іван Матвєєв
В інтермедії «Підступна Матильда»: Володимир Ширяєв, Володимир Корецький, Фауста Іванова, Н. Лапшина

Знімальна група

Автор сценарію та режисер-постановник: Віктор Іванов
Оператор-постановник: Вадим Іллєнко
Художник-постановник: Йосип Юцевич
Композитор: Вадим Гомоляка
Тексти пісень: Євген Кравченко
Звукооператор: Ростислав Максимцов
Костюми: Лідія Байкова
Грим: А. Дубчак
Монтаж: Варвара Бондіна
Редактор: Григорій Зельдович
Комбіновані зйомки:
оператор: Ірина Трегубова
художник: Віктор Демінський
Директор картини: Леонід Нізгурецький
Оркестр Українського радіо, диригент: Веніамін Тольба

Це пройшло 21 грудня 1961 року, на екрани вийшов фільм "За двома зайцями".

Прем'єра відбулася у Києві, в Дарницькому клубі залізничників - нині Палац культури "Дарниця".
Відома стрічка насправді мала складну долю. Режисер Київської кіностудії ім. Довженка Віктор Іванов давно мріяв екранізувати водевіль класика української літератури Михайла Старицького, написаний 1883 року.

Кінематографічне начальство не поспішало запускати фільм. Можливо, здавався дріб'язковим сюжет про шахрая-нареченого - ось якби йшлося про революціонера, який бореться з царським режимом, то інша річ!

А можливо, викликала питання кандидатура Віктора Іванова, який працював на київській кіностудії лише кілька років, а перед тим знімав на Свердловській, Вільнюській, Каунаській студіях. Чи не провалить він українську класику?

Нарешті режисер схитрував. Подав керівництву вчергове сценарій "За двома зайцями", додавши, що хоче сатирично показати "стиляг". Так називали молодь, яка цікавилася модою, захоплювалася стильними американськими речами, слухала західну музику тощо.

У СРСР саме набирала обертів кампанія боротьби зі "стилягами", і пропозиція Іванова виглядала цілком актуально.

Майстер і перша Піаф


У фіналі Голохвостий з друзями співає на фоні радянської забудови Києва. Це не помилка оператора - так захотів режисер. Адже фільм був сатирою на тогочасних "стиляг". А сьогодні це сприймається інакше: пройдисвітів і нині вистачає

Робота над фільмом почалася 1960 року.

Режисер запросив на роль шахрая-нареченого Голохвостого артиста Миколу Гриценка тогочасну "зірку" Московського театру ім. Вахтангова. Актор зіграв у театрі й кіно цілу плеяду пройдисвітів, вважався майстром цього амплуа.

Крім того, Гриценко народився на Донеччині, навчався професії у Макіївці та Києві, тобто розумів місцеві реалії.
А на роль невдахи-нареченої Проні затвердили Майю Булгакову з Москви - на той час вона була відома не як кіноактриса (ця слава попереду), а як солістка естрадного оркестру Леоніда Утьосова. Вона першою в СРСР виконувала зі сцени пісні Едіт Піаф.

Із хвостом-шиньйоном


Так Маргарита Криницина виглядала на екрані...


...а так - у житті

На кіностудії йшли проби акторів на ролі батьків Проні. Того дня пробувалися Микола Яковченко і Ганна Кушніренко. Знадобилася актриса, яка підіграла би як дочка.

Студійна оповідка стверджує, що Віктор Іванов вийшов у коридор, побачив якусь дівчину і попросив допомогти. Її навіть гримувати не стали, лише пристебнули до волосся хвіст-шиньйон.

Та коли вона скомандувала: "Ви, мамінька, одягніть чепчика, а ви, папінька, - галстука!" - всі присутні просто заніміли: ось вона, справжня Проня!

Так на головну роль потрапила Маргарита Криницина.

Вважав, що нав'язали

Щоправда, інша студійна оповідка подає, що все було не так: режисера змусили взяти Криницину на цю роль. У її доробку були тільки чотири невеличкі ролі в різних фільмах, але жодної головної.

Таїсія Литвиненко, виконавиця ролі служниці Хімки, згадувала:

"Ось до кого Іванов мав багато претензій - це до Маргарити Кринициної. Він просто не прийняв її від самого початку. Вважав, що йому нав'язали цю кандидатуру. В той час чоловік Маргарити Кринициної Євген Оноприєнко був головним редактором кіностудії і начебто сказав, що якщо його дружину не візьмуть у картину, то й самої картини не буде".

Хай там як, стосунки режисера з виконавицею головної ролі не склалися. Кажуть, навіть її кумедна зовнішність - результат своєрідної помсти режисера. Щоб зробити Проньку некрасивою, актрису навмисно спотворювали: заклеїли зуб, напхали в носа горіхів, аби став випуклим.

Чоловік Кринициної, подивившись стрічку, розсердився: "Це ж треба було дозволити так себе спотворити!". І більше, кажуть, цього фільму не дивився.


Маргарита Криницина поруч із експонатами київського Музею воскових фігур - Пронею і Голохвастовим

А "салабон" сподобався

Заміна Майї Булгакової на Маргариту Криницину потягнула необхідність шукати й нового Голохвостого. Одного разу пробувався актор Київського театру російської драми Олег Борисов. Режисер скептично поставився до нього і назвав "салабоном". Проте коли переглянув на екрані пробу Борисова, зрозумів: більше нікого шукати не треба.

Актори грали діалоги так, як написано в Михайла Старицького, - українською мовою.

"Баришня уже лягли и просють", - цього ви не знайдете в тексті Старицького. Це придумано Івановим
Олена, онука режисера Віктора Іванова

Більшу частину сцен зняли в павільйоні Кіностудії ім. Довженка. Але деякі епізоди фільмували на київських вулицях. Головною магістраллю був Андріївський узвіз - там зняли проїзд у візку на весілля, прохід четвірки хлопців з гітарою.
На екрані легко впізнати також Контрактову площу, старий Житній ринок, Володимирську гору, сходи Андріївської церкви тощо.

За словами онуки режисера Олени, дідусь на знімальному майданчику багато імпровізував:

"Він на ходу вигадував неймовірні історії, винаходив нові слова, каламбури: "Я вам не как-либо что, а что-либо как!", "Баришня уже лягли и просють", - усього цього ви не знайдете в тексті Старицького. Це придумано і дописано в сценарій Івановим".

Успіх "найгіршого" фільму


Пам'ятник героям фільму у Києві користується народною любов'ю

Чому прем'єра стрічки відбулася в непрестижному залі на тогочасній околиці Києва - Дарниці? А тому, що Держкіно присвоїло фільму скромну ІІ категорію, що означало творчу невдачу.

Така категорія передбачала обмежений прокат (тільки територія УРСР), друк невеликої кількості копій і покази переважно в будинках культури і заводських клубах.

Проте успіх у глядачів був приголомшливим - люди буквально штурмували каси. Щоправда, це не завадило кінокритикам назвати стрічку "За двома зайцями" найгіршим фільмом 1961 року…

Популярність кінокомедії змінила її прокатну долю. Невдовзі стрічку переозвучили російською мовою і випустили у всесоюзний прокат.

Українська версія фільму зникла і майже півстоліття вважалася втраченою

Фільм Київської кіностудії мав успіх у всьому Радянському Союзі і миттєво розійшовся на цитати. Наприклад: "Мы - это что-то одно, а вы - что-то другое", "Позвольте самолично, конкретно, сопроводить вас", і нарешті найвідоміше: "А то шкварчала ваша... папироска!"

Тим часом українська версія фільму зникла і майже півстоліття вважалася втраченою. Випадково її виявили в Маріуполі аж 2013-го.

У липні того ж року фільм з оригінальною українською озвучкою показав один із вітчизняних телеканалів. Нині стрічку виклали в інтернеті.


Андріївська церква, в яку йшли вінчатися Пріся та Свирид

Цитати з оригінальної української версії фільму

* Головне у людини не гроши, а натурально хворма, вченість. Потому єжелі людина вчена, так їй вже світ перегортається догори ногами, пардон, догори дибом. І тогда когда тому, одному которому, невченому будіть біле, то вже йому, вченому, которому, будет вже як ну рябе!
* Мерсі за компліман!
* Баришня уже лягли і просять.
* Коли чєловєк нє такий как вобщє, потому одін такой, а другий такой, і ум у нього нє для танциванія, а для устройства сєбя, для розвязкі свого сущєствованія, для свєдєнія обхождєнія, і когда такой чєловєк, єслі он вчьоний, подиміться умом своїм за хмари і там умом своім становітся — подиміться ще вище од Лаврської колокольні, і когда он с тудова глянєт вниз на людей, так вони здаються йому такі, такі махонькіє-махонькіє, всьоодно як пацюкі, пардон як кріси. Потому што ето-же ЧЕЛАВЄК, а тот которий он ета тоже чєловєк нівчьоний, но і……… зачєм же, ето ж вєдь очєнь і очєнь. Да — Да, …… но НЄТ.
* Ноги бачите для того чєловеку й дані, чтоби бити ними землю, потому вони й ростуть нє із голови.
* Дайте мені його хоч за горло подержати.

Автор Станіслав Цалик
Джерела - www.bbc.com і Вікіпедія


Tags: 1961, История, Киев, Кино, Классика, СССР, Украина, Фильм
Subscribe

Posts from This Journal “Фильм” Tag

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments